бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...
(89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...