Книга Йов Cтих 5 | Параллельные места

Выбор основного перевода

Открыть комментарий или сравнить с другим переводом

Выбор книги основного перевода

Йов Старий Заповіт

Старий Заповіт

Буття

Вихід

Левит

Числа

Повторення Закону

Ісус Навин

Книга Суддів

Рут

1 Самуїлова

2 Самуїлова

1 Царів

2 Царів

1 Хроніки

2 Хроніки

Ездра

Неемія

Естер

Йов

Псалми

Приповісті

Екклезіяст

Пісня над піснями

Ісая

Єремія

Плач Єремії

Єзекіїль

Даниїл

Осія

Йоїл

Амос

Овдій

Йона

Михей

Авакум

Софонія

Огій

Захарія

Малахії

Наум

Новий Заповіт

Від Матвія

Від Марка

Від Луки

Від Івана

Дії Апостолів

Якова

1 Петра

2 Петра

1 Івана

2 Івана

3 Івана

Юда

До Римлян

1 до Коринтян

2 до Коринтян

До Галатів

До Ефесян

До филип

До Колоссян

1 до Солунян

2 до Солунян

1 Тимофію

2 Тимофію

До Тита

До Филимона

До Євреїв

Одкровення

← Предыдущая

Йов

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

Параллельные места

Йов 2:7

Йов 2:8

І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа... А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?