А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.
Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...
(76-5) Ти осяйний, потужніший за гори відвічні.
Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!