бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
(89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!...
Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,
Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...