бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...
Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.