(6-4) і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?
(30-12) Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю,
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав'язувані, і оливою не порозм'якшувані...