(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!
Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.
Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.