мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...
Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...
Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...
Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...
Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...
Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...
Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...