Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...