Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
Текел ти зважений на вазі, і знайдений легеньким.