І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!
(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!
Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
Вони заповіта Мого порушили, мов той Адам, вони там Мене зрадили.