бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...
(89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
(89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
(102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:
трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:
а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде,