А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.
бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
(38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...