Книга Від Матвія Cтих 15 | Параллельные места

Выбор основного перевода

Открыть комментарий или сравнить с другим переводом

Выбор книги основного перевода

Від Матвія Новий Заповіт

Старий Заповіт

Буття

Вихід

Левит

Числа

Повторення Закону

Ісус Навин

Книга Суддів

Рут

1 Самуїлова

2 Самуїлова

1 Царів

2 Царів

1 Хроніки

2 Хроніки

Ездра

Неемія

Естер

Йов

Псалми

Приповісті

Екклезіяст

Пісня над піснями

Ісая

Єремія

Плач Єремії

Єзекіїль

Даниїл

Осія

Йоїл

Амос

Овдій

Йона

Михей

Авакум

Софонія

Огій

Захарія

Малахії

Наум

Новий Заповіт

Від Матвія

Від Марка

Від Луки

Від Івана

Дії Апостолів

Якова

1 Петра

2 Петра

1 Івана

2 Івана

3 Івана

Юда

До Римлян

1 до Коринтян

2 до Коринтян

До Галатів

До Ефесян

До филип

До Колоссян

1 до Солунян

2 до Солунян

1 Тимофію

2 Тимофію

До Тита

До Филимона

До Євреїв

Одкровення

← Предыдущая

Від Матвія

Следующая →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

Параллельные места

До Євреїв 5:11

Про це нам би треба багато казати, та висловити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.

Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

Послухайте ж притчу про сіяча.

До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

← Предыдущая

Від Матвія

Следующая →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Выбор основного перевода