Бо напоюю Я душу змучену, і кожну душу скорботну насичую.
А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!...
Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!
Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?