Пророцтво про Тир. Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю... Так було їм відкрито.
Замовчіте, мешканці надмор'я! Сидонські купці, які морем пливуть, тебе переповнили.
І насіння Шіхору у водах великих, жниво Ріки то набуток його, і народам він став за торговицю.
Соромся, Сидоне, сказало бо море, морська твердиня, говорячи: я не терпіла з породу та не породила, і не виховала юнаків, і дівчат я не викохала.
Коли до Єгипту ця звістка прибуде, вони затремтять, як на звістку про Тир.
Перейдіть до Таршішу, ридайте, мешканці надмор'я!
Чи це ваше місто веселе, що початок його з давен-давна? Його ноги несуть його в далечину оселитися.
Хто це постановив був про Тир, що корони давав, що князями бували купці його, а його торговці на землі були в шані?
(4-4) І що вам до Мене, Тире й Сидоне, та всі филистимські довкілля? Чи свій чин на Мені надолужите? Може хочете щось учинити Мені, то легко та скоро зверну Я ваш чин вам на голову,
(4-5) що срібло Моє й Моє золото позабирали, а коштовні клейноди Мої в свої храми повносили...
(4-6) А синів Юди та Єрусалиму ви грецьким синам продали, щоб їх віддалити від їхніх границь...
(4-7) Ось Я їх позбуджую з місця того, куди їх продали, ваш чин поверну вам на голову!
(4-8) І попродаю ваших синів та ваших дочок в руку Юдських синів, а вони віддадуть їх шев'янам, до люду далекого, бо Господь так сказав.
Так говорить Господь: За три переступи Тиру й за чотири цього не прощу: за те, що він видав усіх на вигнання в Едом, і не пам'ятав заповіту братів.
І пошлю Я огонь на мур Тиру, і пожере він палати його!
а також на Гамат, що межує із ним, на Тир та Сидон, бо він став дуже мудрий.
І Тир твердиню собі збудував, і срібла нагромадив, як пороху, а щирого золота як багна на вулицях.
Ось Господь зробить бідним його, і на морі поб'є його потугу, і він сам буде пожертий огнем.
А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!
І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!
І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.