Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!
Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир!