Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!