І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.
І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.
А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.
І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,
бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.
І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...
А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!
Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!
І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.
І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.
І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...
Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!
І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...
І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.
І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!
Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!
Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!
А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!
І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...
А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має: