Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
(13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!
Бо Ізраїль зробився упертий, немов та уперта корова. Та тепер Господь пастиме їх, як вівцю на привіллі!
Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.
А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яним, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.