І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.
(44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
(44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.
Один Господь, одна віра, одне хрищення,
і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.
щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,