І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.
І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.
Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
(7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!