(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:
(41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...
Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...
(2-4) І Ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і потік оточив був мене. Усі хвилі Твої та буруни Твої надо мною пройшли.