(34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.
(34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!
(34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.
(34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.
(34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!
(108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!
(108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.
(108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.
(108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!
(108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?
(108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?
(108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!
(108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!
А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;
нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!