(30-3) Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.
(23-22) Коли ти складеш обітницю Господеві, Богові твоєму, не загаюйся виконати її, бо конче буде жадати Господь, Бог твій, від тебе, і буде на тобі гріх.
у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...
(114-16) Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
(5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
(14-3) Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!
(2-11) І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл.
Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.
Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.