(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!
Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!
Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...
Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?