Книга Йов Cтих 10 | Параллельные места

Выбор основного перевода

Открыть комментарий или сравнить с другим переводом

Выбор книги основного перевода

Йов Старий Заповіт

Старий Заповіт

Буття

Вихід

Левит

Числа

Повторення Закону

Ісус Навин

Книга Суддів

Рут

1 Самуїлова

2 Самуїлова

1 Царів

2 Царів

1 Хроніки

2 Хроніки

Ездра

Неемія

Естер

Йов

Псалми

Приповісті

Екклезіяст

Пісня над піснями

Ісая

Єремія

Плач Єремії

Єзекіїль

Даниїл

Осія

Йоїл

Амос

Овдій

Йона

Михей

Авакум

Софонія

Огій

Захарія

Малахії

Наум

Новий Заповіт

Від Матвія

Від Марка

Від Луки

Від Івана

Дії Апостолів

Якова

1 Петра

2 Петра

1 Івана

2 Івана

3 Івана

Юда

До Римлян

1 до Коринтян

2 до Коринтян

До Галатів

До Ефесян

До филип

До Колоссян

1 до Солунян

2 до Солунян

1 Тимофію

2 Тимофію

До Тита

До Филимона

До Євреїв

Одкровення

← Предыдущая

Йов

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:

Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?

Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!

Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!

Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?

У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,

коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?

І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,

коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,

і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,

Параллельные места

Йов 26:10

Псалми 103:9

Приповісті 8:29

На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,

і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?

Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,

щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?

Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!

І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!

Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?

Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?

Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!

Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,

щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?

Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!

Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,