І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:
трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава: