Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!
Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!
Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів.
І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!
І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!