І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!