А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...