вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...
Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...
І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!