вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...
і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
(6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!
Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!