І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...
Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
(7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!
Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!