І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: Хто є тут такий, що збудував новий дім, та не справив обряду поновин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин.
І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним.
А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її.
І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: Хто є тут такий, що лякливий та м'якосердий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розслабив він серця братів своїх, як є серце його.
отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...
На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...
Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,
на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...
Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
(36-3) бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.
(36-4) Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.
(36-5) Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
(36-6) Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
(36-7) Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!
бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?