Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.
Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.
І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.
Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.