Книга 2 до Коринтян Cтих 5 | Параллельные места

Выбор основного перевода

Открыть комментарий или сравнить с другим переводом

Выбор книги основного перевода

2 до Коринтян Новий Заповіт

Старий Заповіт

Буття

Вихід

Левит

Числа

Повторення Закону

Ісус Навин

Книга Суддів

Рут

1 Самуїлова

2 Самуїлова

1 Царів

2 Царів

1 Хроніки

2 Хроніки

Ездра

Неемія

Естер

Йов

Псалми

Приповісті

Екклезіяст

Пісня над піснями

Ісая

Єремія

Плач Єремії

Єзекіїль

Даниїл

Осія

Йоїл

Амос

Овдій

Йона

Михей

Авакум

Софонія

Огій

Захарія

Малахії

Наум

Новий Заповіт

Від Матвія

Від Марка

Від Луки

Від Івана

Дії Апостолів

Якова

1 Петра

2 Петра

1 Івана

2 Івана

3 Івана

Юда

До Римлян

1 до Коринтян

2 до Коринтян

До Галатів

До Ефесян

До филип

До Колоссян

1 до Солунян

2 до Солунян

1 Тимофію

2 Тимофію

До Тита

До Филимона

До Євреїв

Одкровення

← Предыдущая

2 до Коринтян

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

Параллельные места

До Римлян 8:16

До Римлян 8:23

2 до Коринтян 1:22

Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

бо ходимо вірою, а не видінням,

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!