Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.