А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його, з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!...
і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає.