(77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
(77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
(77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...
(77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
(77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
(77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
(77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
(77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
(77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
(77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
(77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
(77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
(77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
(77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
(77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
(77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
(77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
(77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
(77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!
І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені, каже Господь!
Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить.
А раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх.
Потому Ізраїлеві сини навернуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра.
(5-3) І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі!
Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,