Книга Від Луки Cтих 42 | Параллельные места

Выбор основного перевода

Открыть комментарий или сравнить с другим переводом

Выбор книги основного перевода

Від Луки Новий Заповіт

Старий Заповіт

Буття

Вихід

Левит

Числа

Повторення Закону

Ісус Навин

Книга Суддів

Рут

1 Самуїлова

2 Самуїлова

1 Царів

2 Царів

1 Хроніки

2 Хроніки

Ездра

Неемія

Естер

Йов

Псалми

Приповісті

Екклезіяст

Пісня над піснями

Ісая

Єремія

Плач Єремії

Єзекіїль

Даниїл

Осія

Йоїл

Амос

Овдій

Йона

Михей

Авакум

Софонія

Огій

Захарія

Малахії

Наум

Новий Заповіт

Від Матвія

Від Марка

Від Луки

Від Івана

Дії Апостолів

Якова

1 Петра

2 Петра

1 Івана

2 Івана

3 Івана

Юда

До Римлян

1 до Коринтян

2 до Коринтян

До Галатів

До Ефесян

До филип

До Колоссян

1 до Солунян

2 до Солунян

1 Тимофію

2 Тимофію

До Тита

До Филимона

До Євреїв

Одкровення

← Предыдущая

Від Луки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

І згадали вони ті слова Його!

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

Параллельные места

Від Івана 21:9

А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.

І, взявши, Він їв перед ними.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

А ви свідки того.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

← Предыдущая

Від Луки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Выбор основного перевода