22
І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.
Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?
Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.
А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.