І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.
На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому...
Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід,