Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же розбійники!
Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене...
Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить...
що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього...