Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,
(102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,
У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.