(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,
(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...
(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.
(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...
(49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.
нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю!
Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
Вони ж жертви кохають, ріжуть м'ясо й їдять, та Господь не вподобує їх. Тепер Він згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає, вони до Єгипту повернуться!
Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів...