І кричали Ешбон та Ел'але, аж до Ягацу був чутий їхній голос, тому то голосять вояки Моава, і душа його в ньому тремтить.
Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі,
бо води Німріму спустошенням будуть, бо посохла трава, мурава позникала, немає нічого зеленого...
і всіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії,