І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?
Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!
Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
Доме Давидів, отак промовляє Господь: Судіть вранці суд і рятуйте грабованого від руки переслідника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, і вона запалає за зло ваших учинків, і не буде кому погасити!
І стане цей край руїною, спустошенням, а ці народи будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ!
Єрусалим та міста Юди, і царів його та правителів його, щоб віддати їх на руїну, на страхіття, на посміховище та на прокляття, як цього дня,
Він покинув, як лев свою пущу, бо стався страхіттям їхній Край через меча гнобителя, і через запал гніву Його...
то вчиню з оцим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі...
І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою...