(142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,
Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!
Пригадай ти Мені і судімося разом, розкажи ти Мені, щоб тобі оправдатись!
І розтягну над ним Свою сітку, і буде він схоплений в пастку Мою, і спроваджу його до Вавилону, і розсуджуся з ним там за його спроневірення, яке він спроневірив проти Мене.
(4-2) то зберу всі народи, зведу їх у долину Йосафатову, і там буду судитися з ними за народ Мій й спадщину Мою, за Ізраїля, що його розпорошили поміж народами, а Мій Край поділили.
Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!
А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!