Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
Ми миру чекали, й немає добра, часу вилікування й ось жах!
Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?
Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!